Україна у складі Російської імперії
Наприкінці XVIII століття більша частина українських земель опинилася під владою Російської імперії. Проте це не сталося за один день і не було звичайним добровільним «приєднанням». Спочатку існувала козацька держава зі своїм гетьманом, військом, судами та податками. Потім імперська влада поступово забрала ці права й перетворила українські землі на звичайні губернії.
Вислів «Україна в складі Російської імперії» дещо спрощує ситуацію. Єдиної української адміністративної території тоді не існувало. Лівобережжя, Правобережжя, Слобожанщина та Південь керувалися окремо, а Галичина, Буковина й Закарпаття перебували під владою Габсбургів.
1. З чого все почалося
У 1654 році Богдан Хмельницький уклав угоду з Московським царством. Гетьманщина визнавала владу царя, але зберігала власний устрій. Москва поступово втручалася у вибори гетьманів, зовнішню політику, податки та військові справи.
Російської імперії у 1654 році ще не існувало. Петро I проголосив її лише у 1721 році. Тому Переяславську угоду неправильно описувати як одномоментне входження України до Російської імперії.
Після переходу Івана Мазепи на бік шведського короля Карла XII та Полтавської битви 1709 року контроль посилився. Царська влада вже не сприймала Гетьманщину як союзника з окремими правами. Її намагалися перетворити на частину централізованої держави.
2. Як Україна втратила автономію
Козацький устрій ліквідовували поступово. Кожне нове рішення звужувало можливість українців самостійно керувати своїми землями.
На вузькому екрані таблицю можна прокручувати вбік.
| Рік | Що відбулося |
|---|---|
| 1764 | Катерина II скасувала посаду гетьмана. |
| 1775 | Російські війська зруйнували Запорозьку Січ. |
| 1781 | Козацький полковий устрій замінили імперськими намісництвами. |
| 1783 | На Лівобережжі закріпили кріпацтво, а Російська імперія анексувала Кримське ханство. |
| 1793–1795 | Після поділів Речі Посполитої Росія отримала більшу частину Правобережжя. |
Так Україна у складі Російської імперії втратила установи, які залишалися від козацької держави. Замість полків з’явилися губернії, а замість виборної козацької влади — чиновники, призначені з Петербурга.
3. Що сталося з козаками, старшиною та селянами
Імперські зміни по-різному вплинули на населення.
Козацька старшина
Отримала права російського дворянства. Її представники зберігали землі, робили кар’єру при дворі та служили в імперських установах.
Звичайні козаки
Поступово втрачали привілеї. Частину перевели до державних селян або нових військових формувань, частину переселили на Кубань.
Селяни
Опинилися в найтяжчому становищі. Поміщик міг вимагати панщину, збирати платежі, продавати чи переселяти залежних людей.
Кріпацтво скасували 1861 року, однак свобода не принесла селянам достатньо землі. За наділи доводилося сплачувати викупні платежі, тому багато родин ще десятиліттями жили в бідності.
4. Як жила звичайна людина
Більшість українців мешкала в селах і працювала на землі. Життя залежало від урожаю, розміру податків і волі поміщика. Чоловіка могли забрати в рекрути на довгі роки, а його господарство залишалося без працівника.
У містах жили ремісники, торговці, робітники, чиновники та військові. Офіційною мовою адміністрації, судів і більшості навчальних закладів була російська. Українська залишалася мовою родини, села, пісень і повсякденного спілкування.
У різних регіонах життя відрізнялося
На Правобережжі великі маєтки часто належали польським землевласникам, на Лівобережжі зберігалася пам’ять про козацький устрій. На Півдні поруч із місцевим населенням оселялися українці, греки, болгари, німці, євреї та представники інших народів.
5. Міста, заводи та нова економіка
Протягом XIX століття міста швидко зростали. Будували залізниці, відкривали шахти й заводи, дедалі більше людей залишали села та шукали заробітку в промислових центрах.
Одеса
Через порт вивозили зерно.
Донбас
Розвивався видобуток вугілля.
Кривий Ріг
Видобували залізну руду.
У центральних губерніях працювали цукрові заводи. Промисловість давала роботу, але працівники часто отримували низьку платню, жили в перенаселених кварталах і працювали в небезпечних умовах.
6. Коли «малоросійське» було модним у Петербурзі
У XVIII столітті при дворі імператриці Єлизавети певний час існувала мода на «малоросійське». Її фаворитом став Олексій Розумовський — син козака з села Лемеші на Чернігівщині, який потрапив до Петербурга завдяки гарному голосу. При дворі виступали українські співаки й бандуристи.
Цікавий факт: українські пісні могли подобатися імператорському двору, але українську політичну самостійність там не визнавали. Культуру сприймали як яскраву місцеву особливість, доки вона не ставала основою окремої національної ідеї.
У XVIII–XIX століттях імперська влада закріплювала назву «малороси». В імперській ідеології вона подавала українців регіональною частиною «великого російського народу», а не окремою нацією.
7. Українська мова та національне відродження
Нова українська література
У 1798 році в Петербурзі надрукували перші частини «Енеїди» Івана Котляревського. Цей твір показав, що живою українською мовою можна створювати літературу. Згодом з’явилися твори Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша та інших авторів. У Харкові, Києві й Петербурзі виникали українські гуртки та громади.
Заборони українського слова
Коли культурний рух почав набувати політичного значення, влада перейшла до заборон.
- Валуєвський циркуляр 1863 року обмежив друк українських навчальних і релігійних книг.
- Емський указ 1876 року заборонив багато українських видань, театральних вистав, текстів пісень і ввезення книжок з-за кордону.
8. Як завершився імперський період
Перша світова війна виснажила Російську імперію. У 1917 році відбулася революція, цар зрікся престолу, а в Києві створили Українську Центральну Раду. Після понад століття імперського управління українці знову отримали можливість боротися за власну державу.
Період російського панування залишив складну спадщину. Українські землі пережили розвиток міст і промисловості, але втратили автономію, а українська мова й культура зазнавали обмежень. Попри це, саме у XIX столітті сформувався модерний український національний рух, який зберіг ідею окремого народу та власної держави.
Джерела та посилання
Матеріали з історії України: