Україна в період Руїни
Після смерті Богдана Хмельницького у 1657 році козацькі керівники почали боротьбу за владу. Союзники змінювалися, сусідні держави вводили війська, а українські міста й села потерпали від нападів. Цей час увійшов в історію як Руїна.
Україна в період Руїни пережила розкол Гетьманщини та тривалі війни. Часто цей період датують 1657–1687 роками, хоча історики пропонують й інші межі.
1. Чому почалася Руїна
Після Хмельницького не знайшлося керівника, якого тривалий час визнавали б усі козацькі угруповання.
Старшина — козацькі командири й урядовці — змагалася за посади та вплив. Між заможними керівниками, рядовими козаками й селянами виникали суперечки через землю та права.
Період Руїни характеризується внутрішньою боротьбою, іноземним втручанням і спустошенням земель. Московія, Річ Посполита, Османська імперія та Кримське ханство підтримували різних претендентів, переслідуючи власні інтереси.
2. Іван Виговський: перемога під Конотопом і втрата влади
Виговський став гетьманом у 1657 році. Він мав дипломатичний досвід, але зіткнувся з повстанням частини козаків і загостренням відносин із Московією.
У 1658 році гетьман уклав Гадяцький договір із Річчю Посполитою. Початковий задум передбачав створення Великого князівства Руського як третьої складової держави поряд із Польщею та Литвою. Здійснити цей задум не вдалося.
У 1659 році під Конотопом козаки Виговського разом із кримськотатарськими союзниками розгромили частину московського війська. Проте всередині Гетьманщини опозиція зберігалася: чимало козаків боялися повернення польської влади. Того ж року Виговський утратив булаву.
3. Юрій Хмельницький: зміна союзників і розкол
У 1659 році гетьманом знову обрали молодого Юрія Хмельницького, якого вперше обрали ще за життя батька.
Під тиском московського війська він погодився на Переяславські статті, які обмежували самостійність Гетьманщини. Зокрема, гетьман втрачав можливість самостійно вести зовнішню політику.
Після невдалої воєнної кампанії 1660 року Юрій уклав Слободищенський договір із Річчю Посполитою. Частина лівобережних полків відмовилася його підтримувати.
Влада над двома берегами Дніпра дедалі більше розходилася. На початку 1663 року Хмельницький зрікся гетьманства.
4. Павло Тетеря та Іван Брюховецький: два гетьмани одночасно
У 1663 році на Правобережжі обрали Павла Тетерю, а на Лівобережжі — Івана Брюховецького.
Правий і лівий береги визначають за напрямком течії Дніпра.
Павло Тетеря — Правобережжя
Тетеря спирався на Річ Посполиту. Спільний похід на Лівобережжя не приніс бажаного об’єднання, а повстання на Правобережжі змусили його залишити владу в 1665 році.
Іван Брюховецький — Лівобережжя
Брюховецький переміг на Чорній раді в Ніжині. Московські статті 1665 року, які він підписав, розширювали владу царських воєвод і передавали їм збір податків.
Невдоволення зростало. У 1668 році гетьман виступив проти Москви, проте невдовзі його вбили козаки.
5. Петро Дорошенко: спроба об’єднати обидва береги
Дорошенко очолив Правобережжя у 1665 році та прагнув відновити єдність Гетьманщини.
- За Андрусівським перемир’ям 1667 року Московія та Річ Посполита домовилися про поділ козацьких земель без участі українських представників. Лівобережжя залишалося під московською владою, Правобережжя — під польською; окремі умови стосувалися Києва й Запорожжя.
- У 1668 році Дорошенка ненадовго визнали гетьманом обох берегів. Утримати владу завадили суперники та війни.
- У 1669 році він прийняв протекцію османського султана — його верховну владу в обмін на підтримку.
Османське втручання супроводжувалося новими війнами й руйнуваннями. Дорошенко втрачав підтримку населення та в 1676 році зрікся булави.
6. Дем’ян Многогрішний та Іван Самойлович: Лівобережжя
Дем’ян Многогрішний
Дем’ян Многогрішний домігся пом’якшення московського контролю за Глухівськими статтями 1669 року. Збір податків повернули козацькій адміністрації.
Однак конфлікт зі старшиною завершився його арештом у 1672 році та засланням до Сибіру.
Іван Самойлович
Його наступник Іван Самойлович також прагнув об’єднати козацькі землі.
За його правління відбулися Чигиринські походи 1677–1678 років: османське військо воювало проти козаків і московських сил. У 1678 році Чигирин було зруйновано. Османи тоді підтримували поверненого до влади Юрія Хмельницького.
Водночас на Лівобережжі поступово відновлювалися торгівля й ремесла, будувалися церкви.
Після невдалого Кримського походу 1687 року Самойловича усунули. Гетьманом став Іван Мазепа.
7. Гетьмани доби Руїни: таблиця
Гетьмани періоду Руїни часто правили одночасно. У таблиці наведено основних діячів і періоди правління, розглянуті у статті.
На вузькому екрані таблицю можна прокручувати вбік.
| Гетьман | Роки | Територія |
|---|---|---|
| Іван Виговський | 1657–1659 | Гетьманщина |
| Юрій Хмельницький | 1657, 1659–1663; 1677–1681 | Спочатку Гетьманщина, згодом Правобережжя |
| Павло Тетеря | 1663–1665 | Правобережжя |
| Іван Брюховецький | 1663–1668 | Лівобережжя |
| Петро Дорошенко | 1665–1676 | Правобережжя; у 1668 році — обидва береги |
| Дем’ян Многогрішний | 1668–1672 | Лівобережжя |
| Іван Самойлович | 1672–1687 | Лівобережжя |
8. Що Руїна означала для людей
- Війська спалювали поселення, забирали припаси, людей захоплювали в полон.
- Родини залишали домівки й переселялися з Правобережжя на Лівобережжя та Слобожанщину.
- Частину населення переселяли примусово.
«Вічний мир» 1686 року між Московією та Річчю Посполитою закріпив поділ українських земель. Лівобережна Гетьманщина зберегла власне управління, проте її самостійність звужувалася.
Прихід Мазепи до влади у 1687 році часто вважають завершенням Руїни. Відновлення спустошених земель тривало значно довше.
Джерела та посилання
Матеріали Енциклопедії України: