Україна у складі Австро-Угорщини

Наприкінці XVIII століття українські землі були розділені між кількома державами. Більша їх частина опинилася в Російській імперії, а Галичина, Буковина та Закарпаття — під владою Габсбургів. Саме ці території пізніше стали українськими землями у складі Австро-Угорщини.

Сама Австро-Угорщина виникла лише у 1867 році, тому історія українських територій під владою Габсбургів почалася значно раніше.

Як українські землі потрапили під владу Габсбургів

Першою до володінь Габсбургів увійшла Галичина. Це сталося у 1772 році після першого поділу Речі Посполитої.

Через два роки, у 1774 році, Австрія приєднала Буковину. Закарпаття на той час уже перебувало під владою угорської корони, яка також належала Габсбургам.

Таким чином, якщо відповісти на питання, які українські землі входили до Австро-Угорської імперії, це були:

1848 рік — початок політичного руху

Під час революційних подій 1848 року в Австрійській імперії активізувався і український рух.

У Львові була створена Головна Руська Рада — перша українська політична організація в Галичині. Вона виступала за права українського населення, використання української мови та поділ Галичини на українську й польську частини.

Того ж року в імперії почали скасовувати кріпосну залежність селян. Для Галичини та Буковини це означало серйозну зміну суспільного устрою, хоча економічні проблеми села нікуди не зникли.

1867 рік — створення Австро-Угорщини

У 1867 році Австрійська імперія була перетворена на Австро-Угорщину. Держава складалася з двох частин — австрійської та угорської.

Українські території виявилися розділеними і всередині самої монархії:

Через це становище українців у різних регіонах відрізнялося. У Галичині та Буковині існувало більше можливостей для розвитку українських організацій і преси. На Закарпатті значно сильнішою була політика мадяризації.

Український рух наприкінці XIX століття

Саме в цей період Львів став одним із головних центрів українського культурного та політичного життя.

У 1868 році було створено товариство «Просвіта», яке видавало книжки, відкривало читальні та поширювало освіту серед населення.

У Львові діяло Наукове товариство імені Шевченка, навколо якого працювали українські вчені та письменники. Наприкінці XIX століття виникли й перші українські політичні партії.

Українці дедалі активніше вимагали:

• розширення використання української мови;
• українських шкіл та університетської освіти;
• більшого представництва у місцевих органах влади;
• поділу Галичини на українську та польську адміністративні частини.

Як жило населення

Політичне й культурне пожвавлення не означало високого рівня життя.

Більшість українців Галичини, Буковини та Закарпаття залишалася селянами. Земельні наділи часто були малими, а заробітків бракувало.

Наприкінці XIX — на початку XX століття почалася масова трудова еміграція. Тисячі людей виїжджали до Канади, США, Бразилії та Аргентини, шукаючи землю й роботу.

Перша світова війна

У 1914 році почалася Перша світова війна, і українські землі стали одним із районів бойових дій між Австро-Угорщиною та Російською імперією.

У складі австро-угорської армії був сформований Легіон Українських січових стрільців. Для українського руху він став не лише військовим формуванням, а й середовищем, у якому розвивалася ідея власної державності.

Галичина неодноразово переходила з рук у руки. Російські війська займали Львів, відступали, а потім фронт знову повертався на ці території. Війна принесла евакуації, руйнування та репресії проти мирного населення.

1918 рік — кінець Австро-Угорщини

Восени 1918 року Австро-Угорщина почала розпадатися.

У жовтні у Львові була створена Українська Національна Рада, яка заявила про намір утворити українську державу на землях колишньої монархії.

У ніч на 1 листопада 1918 року українські військові взяли під контроль ключові установи Львова. Ця подія отримала назву Листопадовий чин.

А 13 листопада 1918 року було офіційно проголошено Західноукраїнську Народну Республіку — ЗУНР.

Ключові дати

Період, коли існувала Україна у складі Австро-Угорщини, завершився разом із розпадом імперії. За кілька десятиліть український рух на цих землях пройшов шлях від культурних товариств і вимог мовних прав до створення власних політичних організацій та спроби побудувати незалежну державу.